Під час повномасштабного вторгнення в Україну загинули 108 608 російських військових, з них понад 5 тисяч офіцерів. Згідно зі звітом російської служби ВВС та Медіазони, серед загиблих були 144 полковники, 380 підполковників, 675 майорів, 5037 офіцерів, 10 генералів та 1199 старших офіцерів. Особливо великі втрати були серед молодших офіцерів, які відіграють ключову роль у російській армії на полі бою. У перший рік вторгнення кожен п’ятий загиблий був командиром, що призводило до проблем у управлінні та взаємодії з іншими військовими родами.
Старші офіцери, особливо ті, хто керував спецпризначенцями та елітними полками, також зазнали великих втрат на початку вторгнення. Багато офіцерів загинули через поранення кінцівок, оскільки не мали достатньо сучасних аптечок. У ході війни російська армія покращила логістику та зв’язок, що дозволило старшим офіцерам перейти у глибший тил.
У подальший період війни армія використовувала менше командирів елітних частин і більше добровольців. Це призвело до зменшення частки офіцерів у загальних втратах військових до 2-3%. Російська армія показала здатність швидко відновлюватися після втрат, проте нові офіцери, які приходять на заміну загиблим, не завжди мають такий же рівень знань і навичок. Кожен четвертий загиблий підписав контракт на службу в армії після початку війни. Найбільше втрат серед російських військових зафіксовано в Башкортостані, Татарстані та Свердловській області.