У 2025-2026 роках українсько-білоруський кордон став одним із основних напрямків незаконного перетину державного кордону чоловіками призовного віку з метою уникнення мобілізації. За даними Державної прикордонної служби України, на цьому напрямку затримано 1424 особи — у 4 рази більше, ніж у 2024 році (326 осіб), та у 356 разів більше, ніж у 2023 році (4 особи). Білоруський напрямок увійшов до топ-5 за кількістю затриманих, випередивши польський (511 осіб), але поступаючись Румунії (понад 10 000), Молдові, Словаччині та Угорщині.
Організація втечі відбувається через Telegram-канали, де посередники пропонують маршрути або повний супровід «під ключ» за значну суму (наприклад, 16 000 дол. США за двох осіб). Особи вивозяться з України з об’їздом блокпостів, висаджуються за 10–30 км від кордону та переходять пішки протягом 3–6 днів. На території Білорусі їх зустрічають прикордонники або КДБ, після чого проводяться допити з метою отримання розвідданих про переміщення ЗСУ, місця прильотів тощо. Окремі випадки супроводжуються фізичним примусом та передачею російським спецслужбам.
Представник білоруської опозиції BELPOL Володимир Жигар зазначає, що основна мета — збір розвідінформації, після чого частину осіб можуть супроводжувати до кордону з ЄС.
Таким чином, попри обіцянки «гарантій», цей маршрут пов’язаний із високими ризиками адміністративної та кримінальної відповідальності в Україні, примусових допитів, вербування та інших загроз з боку білоруських і російських спецслужб
Такі схеми становлять додаткову загрозу: окрім матеріальних втрат, вони підвищують ймовірність потрапляння до рук правоохоронців України (за ст. 332 КК України — незаконне переправлення осіб через кордон або ст. 190 КК — шахрайство), а в разі часткового виконання — до білоруських спецслужб з подальшими допитами та ризиками для національної безпеки.