Посол України у Великій Британії та ексголовнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що розвиток і завершення сучасних воєн нині не піддаються точному прогнозуванню.
Залужний пов’язав це з глибокими змінами у характері війни та відсутністю своєчасних глобальних рішень, які могли б стримати ескалацію конфліктів.
За його словами, неспроможність міжнародної спільноти своєчасно реагувати на загрози сприяла поширенню воєнних конфліктів, зокрема в Європі та на Близькому Сході. Він наголосив, що сучасні війни дедалі більше набувають глобального характеру.
“Саме розуміння суті війни та її наслідків повинно наштовхувати тих, хто розпочинає війни, – і тих, хто буде намагатися їх закінчити, – що будь-яка війна як процес завжди матиме два наслідки”, – зазначив він.
Перший: внаслідок війни хтось здобував перемогу й щось захоплював, або щось відстоював. Якась сторона щось втрачала, але знаходила у цьому і свою перемогу. Війна реалізовувала і реалізовує чиюсь державну політику у спосіб насильства. У цьому процесі хтось ставав героєм, хтось намагався переписати історію, щоб приховати помилки, хтось ставав генералом або маршалом. Хтось побачив кінець своєї війни, бо загинув. Начебто усе зрозуміло. Але до чого ж тут люди, про яких у тому ж музеї є окремі експозиції? Наприклад, Вінстон Черчилль, Франклін Рузвельт, Шарль де Голль, Дуайт Ейзенхауер, Бернард Монтгомері.
Відповідь дуже проста. На цих людях лежала відповідальність за мир і майбутнє.
Другий наслідок війни полягає у тому, що кожна з них, як епідемія, несе місію початку наступної війни. Саме тут ці люди – в силу виховання, важкого і наполегливого навчання та досвіду – були залучені до створення глобальних рішень, які вимагали відповідальності за майбутнє.
Наприклад, зокрема умови Версальського договору 1919 року, який завершив Першу світову війну, викликали невдоволення у Німеччині і як наслідок – призвели до Другої світової війни. Бо саме ця країна втратила значні території та була змушена сплачувати репарації, що призвело до економічної кризи та зростання націоналістичних настроїв.
Ось чому Росія, яка програла Холодну війну і змушена була погодитися із незалежністю своїх колишніх володінь, намагається взяти реванш за допомогою грубої сили, повернути собі домінувальну роль у Європі та зберегти впливи в інших регіонах світу, зокрема на Близькому Сході.
“Саме завдяки таким людям (як Рузвельт та Черчилль – Ред.) та їхнім знанням розвинутим країнам вдалося уникнути зовнішньої агресії та не допустити громадянської війни, через кризи повоєнного часу, на досить тривалий термін”, – додав ексголовком ЗСУ.
Окремо Залужний звернув увагу на трансформацію способів ведення бойових дій. За його оцінкою, розвиток дешевих і ефективних технологій, зокрема безпілотників, радикально змінює баланс сил і дає змогу навіть державам із обмеженими ресурсами отримувати значні бойові можливості.
Він також попередив про ризики масштабування конфліктів через відсутність політичної волі до їх врегулювання, зазначивши, що війни мають властивість породжувати нові війни.
“Вся світова увага зараз прикута до ескалації на Близькому Сході. Швидкоплинність минулих воєн та їх систематична заангажованість у цьому регіоні породили безліч варіацій і фантазій. При цьому шоумени шукали свої ніші, економісти – свої, медіа, борючись з ШІ, вимальовували свої сценарії. Але, ймовірно, усі ці люди, – як політики, так і військові, що готувалися до минулої війни, – також дістали лекало минулої доблесті і вимірювали свою правоту. Вимушений усіх розчарувати. Сьогодні неможливо передбачити і спрогнозувати хід і варіанти закінчення і цієї війни”, – додав український дипломат.
Залужний акцентував, що ключовим фактором подальшого розвитку ситуації є саме політичні рішення. За його словами, будь-яка війна реалізується через дві базові стратегії – розгрому або виснаження, і саме вибір між ними визначає тривалість і наслідки протистояння.
Водночас він застеріг від недооцінки наслідків сучасних бойових технологій, зокрема концепції “kill zone”, де використання дронів робить перебування людей практично неможливим.
Залужний також наголосив, що Україні насамперед потрібен справедливий і досягнутий у війні мир, а не пауза для політичних процесів, оскільки саме такий мир може забезпечити безпеку в майбутньому.