На п‘ятому місяці війни, після звірств окупантів на Київщині та Маріупольського драмтеатру, здавалося, що це вже все, край… Ми всі остаточно зрозуміли, що ворог – не людина, а скажений звір, який заслуговує лише на люту смерть. І, який би він не був страшний та потворний, він вже не зможе приголомшити своєю звіриною сутністю та діями. Ми помилялися…
Вчорашній обстріл ракетами Кременчуцького Торгівельного Центру знову вразив безумною жорстокістю чергового абсолютно звірячого вчинку всієї росії взагалі. На цей час 19 загиблих, десятки поранених та тих, що пропали безвісти. Рятувальники продовжують розбирати вщент зруйновану будівлю Торгівельного Центру, у якому на момент нанесення удару було більш ніж тисяча відвідувачів. Простих людей, юнаків, дівчат, старих, ДІТЕЙ!!! Остаточна кількість жертв може бути набагато вищою…
Путін, Шойгу, генерали, командири підрозділів, прямі виконавці – скажені тварини, яких не народжувала матір. Цинізм рупорів кремля, що відразу кинулися верещати про «чергове інсценування» збоку української влади, приводячи прикладом Бучу, не вкладається ні у які рамки моралі. Лавров, що своєю кобилячою мордою віщує про те, що «российская сторона не имеет никакого отношения к происшествию в Кременчуге и окажет всяческое содействие нашим украинским коллегам в расследовании и поиске виновных пожара в торговом центре». Нашим українським колегам… Як?!! Ким потрібно бути, щоб таке казати, після практично власноруч скерованої на мирний об’єкт ракети?!!
Та більш за все вразила, навіть приголомшила, реакція пересічних росіян на трагедію у Кременчуці! З повістки повністю зняте питання про колективну відповідальність скаженої країни у вчинених злочинах. Винні всі! Вся росія. Кожен росіянин. Бо, схоже, на росії зовсім не залишилося людей. Одні тварини.
Справжня людина, навіть погана, ну ніяк не може радіти зі смертей, болю та страждань ні у чому не повинних людей. Це протиприродньо. Лише скажена та втративша розум потвора може коментувати трагедію словами «мало», «красота!», «так вам и надо!»…
На росії не залишилося людей. Зовсім. Як би вони там були, то після страшних злочинів, вчинених такими ж як і вони, «простими росіянами» у військовій формі, країна повинна була б знищити власну владу, яка стала першопричиною смертей, горя та страждань ні у чому не винних людей.
Знищити публічно, привселюдно, докорінно. Але «проста росія» продовжує мирно спати, їсти, розважатися, не розуміючи того, що вже давно позбулася навіть залишків розуму та перетворилася на величезну зграю розумово понівечених осіб, які втратили право називати себе «людьми». Сотні мільйонів мерзенних гнойових мух, які налипли на павутиння пропаганди злочинної влади павука, який поступово випив з них усю кров та знищив душу.
Росія сама себе знищила. ЇЇ вже не існує. На місці росії залишилася величезна яма, наповнена до країв інфернальним злом. Кладовище зруйнованих мрій та надій колишніх людей, які зараз не заслуговують навіть хреста на своїх могилах.
Чи стане колись росія іншою, справжньою країною «людей для людей»? Чи зможе знову повернутися на шлях людяності? З кожним днем сподівання на такий перебіг подій стає все меншим навіть за умов знищення кремлівської диктатури, яка вщент зруйнувала мізки «простих росіян». Хвороба зайшла занадто далеко і у найближчому майбутньому стан російського суспільства не поліпшиться. Росія сама не хоче лікуватися. І ніяке зовнішнє втручання тут не допоможе. Хвора країна потребує тотальної ізоляції для попередження розповсюдження зарази. Але перед ізоляцією потрібно провести повний комплекс санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів для знищення та подальшого захисту від мерзенних шкідників, на які так багата «земля руська».
Автор – Юрій Федоренко.