Привід для занепокоєння, а не для паніки Пару днів тому російський БПЛА “Молнія” без жодної антени управління атакував український об’єкт, повідомив фахівець у галузі військових радіотехнологій, радник міністра оборони Сергій (Флеш) Бескрестнов. “У БпЛА була лише камера та комп’ютер. Ось до чого все йде. Навігація, пошук цілі та атака будуть повністю автономні. Раніше такі рішення ми фіксували лише на БпЛА V2. Я неодноразово писав, що це противник на базі V2U навчає нейронну мережу. Сьогодні ми виявили таке рішення на “Молнії”. Це поганий знак. Я знову звертаюся до всіх читачів: повідомляйте про знахідки мені або командирам. Це дуже важливо”, – пише він у соцмережі. Чим же відрізняються такі дрони? Та, загалом, які є їх різновиди?
Станом на сьогодні є різні рівні “розумності” дронів. У цьому понятті часто змішують різні технології. Якщо спростити, то сьогодні існує п’ять рівнів автономності.
Рівень 1. FPV під повним керуванням оператора
Саме такими були більшість дронів ще два роки тому. Оператор при цьому бачить картинку, керує польотом, сам обирає ціль. Без зв’язку такий дрон практично втрачає бойову цінність.
Рівень 2. Автопілот
Такі можливості сьогодні мають дуже багато БпЛА.
Дрон може летіти за GPS-маршрутом, автоматично повертатися, утримувати висоту й продовжувати політ після втрати оператора. Але це ще не ШІ.
Рівень 3. Комп’ютерний зір
Ось тут починається найцікавіше, бо на борту такого безпілотника працює модель машинного навчання. Вона може бачити танк, відрізняти автомобіль від дерева, знаходити окоп, а також утримувати ціль у кадрі. Це вже реальна технологія, і нині Україна її використовує, й Росія теж, а США, наприклад, застосовують такі дрони доволі давно.
Рівень 4. Напівавтономна атака
Саме про це зараз говорять найбільше: оператор знаходить ціль, потім зв’язок глушиться й дрон уже сам “пам’ятає”, що атакувати. Такі системи вже існують, саме тому дедалі менше значення має радіоелектронна боротьба.
Рівень 5. Повністю автономне полювання
А ось цього поки що майже немає. Тобто, щоб дрон сам патрулював, сам обирав ціль, сам приймав рішення про удар. Це вже справжня бойова автономність. Публічно підтверджених фактів її масового використання у війні Росії проти України наразі немає.
Щодо “Молнії” без видимої антени керування – за словами Бескрестнова, це може свідчити про перехід ворога до більш автономних алгоритмів роботи, коли на борту є лише камера та обчислювальний модуль. Водночас він наголошує, що це попередні висновки, а не остаточно підтверджений факт.
Та чи означає це, що Росія вже має такого собі “термінатора”, котрий самостійно шукає цілі?
Найімовірніше, якщо такі системи і справді впроваджуються ворогом, то вони працюють приблизно за наступним принципом: дрон летить до заданого району автономно; комп’ютерний зір допомагає утримувати курс або знаходити заздалегідь визначений тип об’єкта. Якщо ж зв’язок втрачено, він може завершити атаку без участі оператора.
Правда, це теж серйозний технологічний крок. Але він ще дуже далекий від універсального “штучного інтелекту”, що самостійно приймає складні рішення, вважають фахівці.
При цьому Україна активно застосовує Hornet (американський ударний безпілотний літальний апарат (БпЛА) літакового типу з елементами штучного інтелекту), що активно використовується нашими Силами оборони для знищення логістики російських військ у глибокому тилу. І схоже, що росіяни новою “Молнією” просто намагаються змавпувати цю технологію. Масовість виробництва небезпечніша за ШІ Втім більше, ніж сам ШІ у безпілотниках, має непокоїти масовість у виробництві дронів ворогом, адже Росія поступово переходить до концепції дешевих, численних безпілотників, попереджають експерти.
До прикладу, згадана вище “Молнія” є значно дешевшою за багато інших платформ, і її можна швидко модернізувати новими модулями зв’язку чи навігації. Раніше вже повідомлялося про встановлення на ці дрони нових мережевих модемів і використання нестандартних частот, що ускладнює їхнє виявлення. “…Противник почав масово застосовувати їх у Запоріжжі. Детектор БПЛА тепер не рятує, будьте уважні. Що і як робити з цією загрозою, військові колеги розберуться без розголосу. Мені головне проінформувати усіх”, – заявив “Флеш”. З іншого боку, у нас є й причини для стриманого оптимізму, бо це не “гра в одні ворота”: Україна також активно розвиває свої автономні системи, комп’ютерний зір, дрони-перехоплювачі й засоби боротьби з БпЛА.
Таким чином, війна фактично стала технологічними перегонами, де обидві сторони дуже швидко адаптуються, й нові рішення часто отримують ефективні контрзаходи вже за кілька місяців.
Важливою тут є так звана “економіка війни”: ще два роки тому втратити один FPV було дорого, а зараз це просто витратний матеріал.
Експерти попереджають, що наступний крок – це дрон вартістю кількасот доларів із дешевою нейромережею на борту. А найнебезпечнішою тенденцією є рої дронів, коли вони обмінюються інформацією, розподіляють цілі, перебудовують маршрут і здатні продовжувати місію навіть після втрати половини групи.
Такі технології нині активно досліджують США, Велика Британія, Туреччина та інші країни. Росія також декларує інтерес до цього напрямку, хоча публічно підтверджених даних про широке бойове застосування саме таких систем наразі немає.
Втім особливу небезпеку у цьому сенсі становить Китай: в останні два роки китайські університети буквально “штампують” дослідження з ройового керування, автономної навігації, комп’ютерного зору, кооперації дронів та дешевих AI-чипів, і це вже не лабораторні експерименти.
Між тим відсутність звичної антени керування на новій російській “Молнії” може означати не лише автономний режим чи використання комп’ютерного зору, а й інший канал зв’язку, супутниковий канал.
Тут варто згадати, що Україна днями вже вдруге (і невипадково) атакувала найбільший в Росії центр космічного зв’язку (ЦКЗ) “Дубна” у Московській області. Перед цим під ударами опинялися аналогічні об’єкти у Володимирській області та Криму. “Антена MARK-IV (32 метри в діаметрі) виробництва японської корпорації NEC (у “Дубні” – ред.), призначалася для роботи через космічний апарат міжнародної організації космічного зв’язку Intelsat”, – пише з цього приводу сайт ВВС. Можна припустити, що таким чином ми “підрізаємо” ворогу не лише космічні програми та розвиток балістики, а й можливість створити власний аналог Starlink.
Ну не виходить у них ця “кам’яна квітка”, хоч плач. І, до речі, говорити, що Росія вже масово використовує ШІ-дрони, є теж доволі передчасним.
Ірина Носальська
